Інтерактивні технології навчання

Шановні колеги!

Сьогодні одним із дієвих засобом залучення учнів до навчальної діяльності є використання на уроках математики інтерактивних технологій навчання.

Інтерактивна модель навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити найсприятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.  Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Що таке інтерактивне навчання?

 
 У сучасній педагогіці серед основних моделей навчання та виховання виділяють: традиційну або класичну, активну та інтерактивну (рис. 1)

Особливостями традиційної (класичної) моделі є те, що учні засвоюють матеріал зі слів учителя чи з тексту підручника, не беруть участі в обговоренні, на уроках демонструють тільки репродуктивні знання. На уроках учні найчастіше стають пасивними слухачами чи глядачами або виконують чітко обмежені дії відповідно до підготовленого педагогом сценарію. 

Активна модель -  передбачає стимулювання пізнавальної діяльності й самостійності учнів, взаємодію в системі «учень - вчитель», а також наявність творчих завдань. До даної моделі відносяться такі методи, як бесіди, «відкритий мікрофон», індивідуальні конкурси, пошук інформації, виконання індивідуальних творчих проектів, вікторини, рішення кросвордів, захист творчої роботи тощо.

Інтерактивна модель («інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter»- взаємний,  «act» -діяти) – передбачає організацію комфотних та ефективних умов навчання та виховання, за якої всі учні активно взаємодіють між собою і вчителем, використовуючи моделювання життєвих і професійних ситуацій, ролеві ігри та методи, що дають змогу створити ситуації пошуку та успіху, співпереживання, суперечностей, ризику, сумніву, переконання,задоволення, аналізу та самооцінки своїх дій, спільне розв’язання проблем.

Рис. 1. Порівняння моделей навчання

Мета інтерактивного навчання:створення комфортних умов пізнавальної діяльності, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Результативність засвоєння матеріалу при використанні на уроках різних моделей навчання представлена на рисунку 2:

                  Рис. 2. Результативність засвоєння матеріалу при використанні на уроках різних моделей навчання

Умови застосування  інтерактивного навчання

Інтерактивні методи вимагають певної організації діяльності навчальної групи, а також досить тривалої підготовки, як від учнів, так і від, педагогів. Потрібно починати з поступового використання цих методів, якщо ви чи учні з ними ще не знайомі. Вам та учням потрібно поступово звикнути до них і одержати певний досвід використання.

Використовуйте спочатку прості форми та методи – роботу в парах, малих групах, бесіду тощо.

Критеріями готовності вчителів до інтерактивної взаємодії виступають:

Для ефективного застосування інтерактивних методів необхідно дотримуватися наступних методичних рекомендацій щодо організації інтерактивного навчання:

1.  Звертати увагу на підготовку приміщення до роботи. Треба продумати, як розставити стільці і столи, щоб усі все бачили, вільно спілкувалися, легко, за необхідності, переміщались. Треба створити фізичний комфорт.

2.  Підготувати необхідне обладнання та ресурси заняття.

3.  Потрібно забезпечити психологічну підготовку учасників. Деякі учні можуть бути скуті, невпевнені в собі, тому корисно перед початком заняття зробити розминку, заохочувати учасників до активної участі в роботі, створювати умови психологічного комфорту, доброзичливості, можливості для творчого самовираження і самореалізації учасників.

4.  Учасників на інтерактивному занятті чи заході не повинно бути багато. Кількість учасників і якість інтерактивної діяльності можуть опинитися в прямій залежності. Як правило, у роботі можуть брати участь не більше 30 учнів. тільки за цієї умови можлива продуктивна робота в малих групах. Важливо, щоб кожен учень був почутий і кожна група мала змогу представити свої результати.

5.  У роботі повинні бути задіяні всі учасники.

6.  Потрібно поставитися з увагою до питань процедури проведення і регламенту. Це питання необхідно обговорити на початку заняття чи заходу і намагатися не порушувати його.

7.  Необхідно уважно поставитися до створювання пар і малих груп. Їх можна створювати на основі добровільності та за бажанням учасників чи випадкового вибору.

8.  Обов’язково підбивати підсумки, відмічати позитивні зміни в учнях, стимулювати їх на подальшу роботу.

Класифікація інтерактивних технологій навчання

Інтерактивну освіту можна розглянути, як сукупність інтерактивних технологій, яка складається з інтерактивних форм і методів навчання. У сучасній педагогічній літературі достатньо різноманітно описані інтерактивні технології, форми і методи. Найбільш відома класифікація інтерактивних технологій розподіляє їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів (рис. 3): 

• інтерактивні технології кооперативного навчання;
• інтерактивні технології колективно - групового навчання;
• технології ситуативного моделювання;
• технології опрацювання дискусійних питань.

Рис. 3. Класифікація інтерактивних технологій навчання

Інтерактивні  технології  кооперативного навчання

До технологій кооперативного навчання належать такі інтерактивні технології, як: робота в парах, карусель, акваріум, два-чотири-всі разом, робота в малих групах, синтез думок (рис. 4).

Їх можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнюючого уроку.

 Рис. 4. Інтерактивні  технології  кооперативного навчання

Робота в парах

Кооперативне навчання можна здійснювати не тільки в групах, а й у парах. Таку роботу застосовують і як окрему технологію, і як підготовчий етап до роботи в групах. Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосуватися до роботи в групах, підготовлює ґрунт для широкого і ефективного застосування інтерактивних технологій.

За умов парної роботи всі учні отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу.

Організація роботи

1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії, поясніть його, дайте учням 1-2 хв. для обдумування можливих відповідей або індивідуальних рішень.

2. Визначте, хто з учнів висловлюватиметься першим, запропонуйте обговорити свої ідеї один з одним. Щоб привчити дітей до чіткої організації роботи в парах, ліпше одразу визначити час на спільне обговорення. Учні повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.

3. Після того як час буде вичерпано, дайте можливість кожній парі представити свої результати роботи.

Карусель 

Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь - якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.
Організація роботи  
Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а ті, що сидять у зовнішньому колі, - обличчям до центру, таким чином учні сидять один навпроти одного. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє - рухоме: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета - пройти все коло, виконуючи поставлені завдання. Може бути декілька варіантів такої діяльності.

Акваріум 

Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дискутувати. 

Організація роботи

Учні об'єднуються в групи по 5 – 6 осіб. Одна з груп займає місце у центрі класу, отримує завдання, зачитує і обговорює його. Інші учні не втручаються в обговорення, а уважно слухають, роблять помітки. Після публічного виконання завдання група займає своє робоче місце, а учні обговорюють хід дискусії. Після цього місце в “Акваріумі” займає друга група.

Два-чотири-всі разом

Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію.

 Організація роботи 

1. Поставте учням запитання для обговорення дискусії тощо. Поясніть запитання, дайте 1-2 хвилини для індивідуального обдумування можливих відповідей. 

2. Об'єднайте учнів у пари з метою взаємообговорення своїх ідей. Визначте час на висловлювання кожного в парі та спільне обговорення. Пари обов'язково повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення. 

3. Об'єднайте пари в четвірки, обговоріть попередньо досягнуті рішення щодо постановленого запитання. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове. 

4. Об'єднайте четвірки в більші групи або обговоріть поставлене запитання з усім класом. 

Синтез думок

Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і закріплення.  

Організація роботи 

Дана вправа передбачає виконання групами поетапно всіх завдань уроку: на аркушах група №1 виконує - 1 завдання, група №2 виконує - 2 завдання і т.д., після виконання завдань група №1 свої записи передає другій, друга – третій і т.д.

Коли аркуші з доповненнями, зауваженнями повертаються до “хазяїв”, кожна група презентує свої дослідження з урахуванням доповнень, зауважень одногрупниками.

Можна перед початком роботи створити експерту групу, яка проаналізую роботу інших груп. 

Інтерактивні технології колективно-групового навчання

Ці технології передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це такі форми роботи, як: "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Навчаючи-вчуся", "Ажурна пилка", "Незакінчені речення", "Дерево рішень" (рис. 5).

Рис. 5. Інтерактивні  технології  колективно - групового навчання

Мікрофон 

Це технологія загальногрупового обговорення, вона дає змогу кожному учневі у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку.

Організація роботи 
1. Повідомте проблему класові.
2. Запропонуйте уявний "мікрофон" (будь-який предмет).
3. Надавайте учням слово почергово, передаючи "мікрофон".
Говорити має право лише той, у кого знаходиться "мікрофон".
4. Повідомлені відповіді не коментують і не оцінюють.
5. Коли хтось висловлюється, інші не мають права щось говорити.

Мозковий штурм

"Мозковий штурм" - це такий метод вирішення проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією і тією самою проблемою і "йдуть на неї в атаку". Цю технологію застосовують, коли потрібні кілька варіантів розв'язання проблеми.

Організація роботи 
1. Визначте проблему, яку необхідно вирішити.
2. Приготуйте папір для занотовування ідей, запишіть проблему у вигляді питання.
3. Оберіть ведучого та секретаря, який записуватиме всі ідеї.
4. Нагадайте правила першого етапу: 

·     мета - зібрати якомога більше ідей; 

·      кожен має право висловитись; 

·      пропозиції мають висловлюватися почергово, конкретно, стисло;

·      приймаються будь-які пропозиції, навіть неймовірні; 

·   висловлювання інших не критикують і не обговорюють; 

·     розширення запропонованої ідеї заохочуються; 

·      ведучий може сформулювати нову ідею для запису за згодою того, хто її запропонував. 

5. Висловите свої ідеї. 

6. Занотуйте їх у порядку надходження. Не вносьте в ідею жодних виправлень. 

7. Продовжуйте, доки будуть виникати нові ідеї (але не більше 10-15 хв).

 8. На закінчення обговоріть і оцініть запропоновані ідеї.

Навчаючи - вчуся

Цю технологію використовують під час повторення вивченого та під час вивчення блоку інформації. Її застосування дає змогу учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам, підвищує цікавість до знань.

Організація роботи

1. Підготуйте картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній для кожного учня. 

2. Роздайте їх кожному. 

3.Запропонуйте учням: 

·     упродовж декількох хвилин ознайомитися з інформацією, що міститься на картці;

·      після ознайомлення з матеріалом, що міститься на картці, нехай учні ознайомлять зі своєю інформацією одногрупників і одержать інформацію від них. Учень повинен одночасно говорити тільки з однією особою; 

·     уважно слухати інформацію інших, запам'ятати якомога більше. Якщо потрібно, робити записи; 

·     коли всі поділилися тим, що їм відомо, й отримали інформацію, нехай вони розкажуть у класі, про що дізналися від інших.

Ажурна пилка

 Цей вид діяльності й дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий час.

Організація роботи 

1. Доберіть індивідуальний інформаційний матеріал для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали тощо). 

2. Об'єднайте учнів у групи (домашні) і видайте їм матеріали із завданням.

3. У групі учні обговорюють запропонований матеріал, вивчають. Проте необхідно обрати головуючого, щоб стежив за часом, та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен розуміє зміст матеріалу.

4. Після завершення роботи домашніх груп запропонувати учням долучитися до інших груп, у яких вони виступатимуть експертами з окремої теми. У кожній новоутвореній групі має бути представник із кожної домашньої групи. 

5. Кожна експертна група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал загалом, здійснивши його експертну оцінку за визначений час (урок). 

6. Після завершення роботи учні повертаються у свої домашні групи. Кожен учень має поділитися інформацією, яку він отримав в експертній групі, із членами домашньої групи. Інформацію варто донести якісно і в повному обсязі за визначений час. 

Незакінчені речення 

Цю інтерактивну технологію часто поєднують з "мікрофоном", вона дає змогу розвивати в учнів зв'язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

Організація роботи 

Учитель чітко називає тему, з якої учні будуть висловлюватися (можна використати і уявний "мікрофон"), формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник повинен почати свій виступ із заропонованої формули. Наприклад: "На сьогоднішньому уроці я удосконалив свої вміння...", "На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям було...", " Це оповідання навчило мене..." тощо.

Дерево рішень

Ця технологія є варіантом розв'язання конкретної проблеми. "Дерево вирішень" допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Організація роботи

1. Виберіть проблему, яка не має однозначного вирішення. Викласти її можна у вигляді цікавої історії, ситуації з життя, епізоду з літературного твору. 

2. Запропонуйте учням необхідну інформацію для розв'язання проблеми, яка виникла під час домашнього читання. 

3. Підготуйте на дошці (окремому плакаті) чи роздайте кожному учасникові взірець "дерева рішень". 

4. Чітко сформулюйте проблему, її суть, запишіть на дошці, заповнюючисхему. 

5. Дайте необхідну додаткову інформацію щодо проблеми. 

6. Запитайте в учнів про актуальність проблеми, з'ясуйте, чому саме сторони прагнуть її розв'язання.

7. Шляхи і варіанти розв'язання проблеми можна визначити проведенням "мозкового штурму". На цьому етапі жоден з варіантів не може бути неправильним. Важливо набрати якнайбільше ідей. 

8. Обговоріть кожен із варіантів вирішення. З'ясуйте, що позитивного чи негативного для кожної зі сторін він містить. Таким чином, частину ідей можна відхилити і залишити три-чотири. 

9. Об'єднайте учнів у малі групи і запропонуйте заповнити схему. Група шляхом обговорення повинна дійти до одного варіанту рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування.

Інтерактивні технології ситуативного моделювання

Технології ситуативного моделювання – це рольові та ділові ігри, організаційно – діяльнісні ігри, ігрове моделювання явищ, розігрування ситуацій (рис. 6).

Рис. 6. Інтерактивні  технології  ситуативного моделювання

За ігровою моделлю учасники навчального процесу перебувають у нетрадиційних умовах. Учні самі обирають собі ролі, створюють проблемні ситуації, шукають шляхи їх розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. 

Учитель в ігровій моделі є інструктором (ознайомлює з правилами гри, консультує), суддею (коригує та дає поради стосовно розподілу ролей), тренером (надає підказки з метою пожвавлення гри), головуючим, ведучим (організатором обговорення).

Дуже важливо під час використання ігрової моделі давати учням інструктивні поради: 

·     чітко дотримуйтеся своєї ролі; 

·     намагайтеся уважно слухати партнерів і вчителя; 

·     не коментуйте діяльності інших; 

·     ставтеся до своєї ролі, як до реальної життєвої ситуації; 

·     вийдіть із ролі після завершення сценки; 

·     беріть участь в аналізі рольової ситуації. 

До технологій ситуативного моделювання належать такі інтерактивні технології, як: імітація, рольова гра, драматизація. Варто зауважити, що в західній дидактиці поступово відмовляються від терміна "гра", що асоціюється з розвагами, а вживають терміни "симуляція", "імітація" тощо.

Інтерактивні технології  опрацювання  дискусійних питань

 Важливим засобом пізнавальної діяльності учнів є дискусії.

До інтерактивних методів технології опрацювання дискусійних питань належать: метод "Прес", "Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", дебати (рис. 7).

Рис. 7. Інтерактивні  технології  опрацювання дискусійних питань

Метод "Прес"

Навчати учнів дискутувати варто з технології «Метод "Прес"». її засто­совують під час обговорення дискусійних питань та під час проведення вправ, у яких необхідно чітко зайняти свою позицію, довести свою точку зору.

 Організація роботи

1. Роздайте учням пам'ятки, у яких зазначено чотири етапи методу "Прес".

   Висловте свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.        (Я вва­жаю, що... .)

   Поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази. (... тому що....)

   Наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, що ілюструють ваші докази. (..., наприклад, ... .)

   Узагальніть свою думку, зробіть висновок. (Отже, ... таким чином ....)

2. Доступно поясніть механізм етапів методу "Прес", наведіть приклади.

3.  Дайте можливість учням спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми.

4.  Перевірте, чи всі зрозуміли механізм застосування методу "Прес".

Обери позицію

Цей метод теж корисний на початку роботи з дискусійними питаннями. Використовують його на початку уроку для того, щоб показати учням різноманітність поглядів на ту чи іншу проблему: за і проти, використовують дві протилежні думки.

 Організація роботи

1. Поставте перед учнями дискусійне питання і попросіть їх визначити влас­ну позицію щодо нього.

2. Запропонуйте наступні позиції: за, не знаю, проти та не маю конкретної позиції

3. Ознайомте з правилами проведення вправи, обговоріть їх.

4.  Залежно від думки учасників запропонуйте їм обрати позиції біля від­повідного плаката і з однодумцями обговорити це питання.

5. Виберіть кількох учасників і попросіть їх обгрунтувати свою позицію.

6.  Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Причину пере­ходу варто обґрунтувати.

7.  Попросіть учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.

 Зміни позицію

Ця технологія дуже подібна до технології "Обери позицію". Вона дозволяє зайнятипозицію іншої людини і розвиває навички аргументації, активного слухання.

Організація роботи

1. Попередньо підготуйтеся до обговорення.

2. Поставте всьому класу дискусійне питання.

3. Об'єднайте учнів у пари, потім у групи (четвірки).

4. Дайте завдання розподілити позицію з проблеми ("так" чи "ні") між парами чи самі зробіть це. Одна пара у четвірці обґрунтовує одну позицію, інша - протилежну.

5. Поясніть учням, що в четвірках кожна пара повинна представити партне­рам свою точку зору. Кожен відповідає за свою половину презентації.

6.  Чітко визначте час на підготовку і саму презентацію.

7.  Виділіть достатньо часу на підготовку аргументів.

8. Коли час пройде, попросіть пари аргументовано викласти свою точку зору один одному.

9.  Потім попросіть пари помінятися позиціями і повторіть все спочатку. На це підводиться значно менше часу.

10.  Після цього варто дати завдання всій четвірці вільно обговорити тему. Годі учні висловлюють уже свою особисту точку зору. В ході обговорення теж або доходить згоди, або вважає, що їм бракує інформації. Вільна дискусія теж регламентована.

11. Якщо є час, можна провести загальну дискусію.

12. Підбийте підсумки дискусії з усім класом.

Безперервна шкала думок

Ця технологія є однією з форм обговорення дискусійних питань. Її метою є розвиток в учнів навичок самостійного вирішення проблем, вдосконалення вмінь, аргументувати свої думки. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що обговорюється, учні:

- знайомляться з альтернативними позиціями;

- вчаться прогнозувати;

- удосконалюють уміння на практиці відстоювати свою позицію;

- вчаться вислуховувати думки інших;

- отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

Організація роботи

1.  Виберіть проблему, що передбачає наявність обґрунтованих, діаметраль­но протилежних точок зору.

2. Досить детально розгляньте, схарактеризуйте кожну точку зору.

3.  Розташуйте у протилежних кінцях кабінету плакати з альтернативни­ми думками.

4. Дайте учням час обміркувати і вмотивувати свою позицію.

5. Якщо місця в кабінеті достатньо, дайте змогу учневі оприлюднити свою позицію і зайняти місце в ланцюжкові залежно від його поглядів.

6. Попросіть учнів стисло пояснити, чому саме вони обрали цю позицію.

7. Оцініть протилежні точки зору.

8.  Переконайтеся, чи уважно учні слухали один одного, пропонуючи їм навести аргументи, що примушують їх замислитись і, можливо, змінити свою позицію.

9.  Обговоріть наслідки різних точок зору.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Учасниками цієї технології є всі учні класу. Її мета - набуття учнями нави­чок публічних виступів, дискутувань, відстоювання власної позиції, формуван­ня громадянської позиції. Ця технологія дає змогу залучити всіх учнів класу до участі, контролювати перебіг дискусії, оцінювати участь кожного. Вчитель на такому уроці є ведучим. Він має право ставити запитання або, за браком часу, перебивати того, хто виступає.

Організація роботи

1. Оголосіть тему дискусії, повідомте правила проведення:

- усі учасники говорять стисло і конкретно;

- надавати слово може тільки ведучий;

- ведучий має право зупинити того, хто перевищив ліміт часу.

2.  Запропонуйте учасникам коротку розповідь або відеофрагмент з дослід­жуваної проблеми.

3. Надайте слово "запрошеним", потім глядачам, які можуть висловити свою думку або ставити запитання "запрошеним" упродовж хвилини.

4. Підбийте підсумки дискусії.

  

Дебати

 Надзвичайно складний спосіб обговорення дискусійних питань. Його використовують лише тоді, коли учні добре вміють працювати в групах, знають технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням потрібно довго готуватися і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції.Кожна група повинна переконати опонентів і схилити їх до думки змінити свою позицію. Дуже важливо, щоб учасники дебатів спілкувалися спокійно.

Організація роботи

I. Підготовка

1.  Повідомте учням тему дебатів.

2.  Об'єднайте учнів у групи ( дві-три ). Можна придумати ролі для груп.

3. Поясніть, де знайти інформацію з теми дебатів. Учні повинні підготу­ватися до дебатів заздалегідь.

4. Підготуйте аудиторію.

 II. Хід дебатів

1.  Оголосіть тему дебатів і представте групи.

2. Нагадайте правила ведення дискусії.

3.  Визначте час і порядок проведення дебатів: підготовка в групах -15 хв; виступ кожної групи - 10 хв; загальна дискусія - 15 хв.

4. Під час підготовки група повинна розподілити ролі, продумати ефек­тивність використання часу, підготувати питання для інших груп.

5.  Щоб оцінити виступи учасників дебатів, можна запросити суддів.

6. Учитель повинен ретельно стежити за часом.

7. Якщо було завдання знайти спільне рішення, то після дискусії можна провести голосування.

8. Підбийте підсумки, а якщо були судді - надайте слово їм.

Структура уроків із застосуванням інтерактивних технологій

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів: а) мотивація (не більш як 5 % часу заняття); б) оголошення, виклад теми та очікуваних навчальних результатів (не більш як 5 % часу заняття); в) надання необхідної інформації (10-15 % часу); г) інтерактивна вправа — центральна частина заняття (45— 60 % часу на уроці); д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (до 20 % часу).

Розглянемо кожен із 5 елементів ґрунтовніше, аналізуючи дидактичні складові його відтворення. в рамках уроку.

                

Мотивація

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) тему, що перед ними сьогодні зовсім інші завдання Учні мають бути налаштовані на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо вони зараз робитимуть. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія (“мозковий штурм”, “мікрофон”, “криголам” тощо).

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає “місточком” для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

Оголошення, представлення теми

й очікуваних навчальних результатів

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель, бо без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом.

Розглянемо  цей етап інтерактивного навчання більш детально. Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

- висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульованими таким чином: “Після цього уроку я зможу ...”;

- чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку.

Тому мають бути передбачені: обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечений; обсяг і рівень розвитку способів діяльності, який планується досягти в кінці уроку; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо.

Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов’язковою процедурою. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев’яносто відсотків успіху. Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення. Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

Надання необхідної інформації

Мета цього елемента уроку – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі вони могли виконати завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько десяти-п’ятнадцяти відсотків часу.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття

Мета - засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько п'ятдесяти-шістдесяти відсотків часу на уроці. Обов’язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

- Інструктування – учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв.).

- Об’єднання в групи та (або) розподіл ролей (1-2 хв.)

- Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.).

- Презентація результатів виконання вправи (3-5 хв.).

- Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (5-15 хв.). Рефлексія є природним невід’ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:  усвідомити, чого вони навчились; пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою. Усне обговорення за запитаннями: З якою метою ви робили цю вправу? Які думки та почуття вона у вас викликала? Чому ви особисто навчились? Чому б хотіли навчитись у подальшому?

- Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. На цьому етапі підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватися в майбутньому.  Функції підсумкового етапу уроку:

- пояснити зміст опрацьованого;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати роботу на уроці;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкоригувати засвоєне;

- намітити нові теми для обміркування;

- установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще потрібно засвоїти, чого навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших дій.

Оцінювання діяльності учнів на інтерактивному уроці

Як ми знаємо, в інтерактивному навчанні важливими є вміння дискутувати, доводити і відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію, вміння працювати в групі, вільно висловлюватися. Тому під час оцінювання доречно враховувати такі якості, а не лише здатність учня запам'ятати той чи інший алгоритм виконання дії чи відтворювання певної інформації, поданої вчителем чи у підручнику.

Отже, необхідними є альтернативні підходи до вирішення питання оцінювання. Варто зауважити, що такі інтерактивні технології, як рольова гра, обговорення в групі, дискусії та інші здебільшого сприймаються як гра, а не як серйозне навчання. Використовуючи їх, учителі хочуть мати підтвердження того, що інтерактивне навчання забезпечує досягнення якісних результатів учіння.

Для цього насамперед необхідно чітко сформулювати традиційні завдання оцінювання. Це такі:  

-       показати учням, як вони досягли мети уроку;  

-        визначити найкращих за результатами досягнення учнів;  

-       стимулювати мотивацію учнів до навчання та отримання знань;  

-       визначити рівень здібностей учнів;  

-       з'ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні;  

-       виставити оцінки (бали).  

Усі названі традиційні завдання оцінювання зберігають свою актуальність і на інтерактивних уроках, але водночас перед учителем постають інші нові проблеми.

Нові підходи в оцінюванні повинні показати рівень оволодіння навичками мислення, спілкування, вміння спільно вирішувати поставлені проблеми. Оцінювання потрібно тісно пов'язувати з процесом навчання, і методика перевірки знань, умінь і навичок має відповідати меті та методиці викладання предмета.

На інтерактивних уроках учителеві необхідно приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учнів на уроці. Бажано застосовувати як оцінки-бали, так і описове оцінювання, яке дає можливість передати учням та їх батькам більше інформації про результати їхньої роботи, досягнення, труднощі.  

Завданням учителя є створення таких умов, за яких зацікавленість, відкритість, відповідальність учнів у навчанні та їхні особистісні риси будуть розвиватися та усвідомлюватися. Цьому сприятимуть:

-              оцінювання самого процесу навчання, а не лише результатів роботи;  

-              ознайомлення учнів з критеріями оцінювання перед початком роботи, а не після її виконання;  

-              оцінювання навіть незначних досягнень учня;  

-              оцінювання зусиль, що їх учні вкладають у співпрацю;  

-              обговорення таких вправ і завдань, що спонукають учнів задуматися над власним способом учитися; 

-              підготовка індивідуальних і групових завдань, що їх учні виконують самостійно, проходячи етапи пошуку, критичного аналізу, узагальнення і занотування своїх досліджень;  

-              заохочення учнів до самооцінки;  

-              ініціювання дискусій, які дозволять учням формулювати власні погляди;  

-              підтримка ініціатив та ідей, запропонованих учнями самостійно.  

Не можна не враховувати того, як учні на уроці беруть участь у навчальній діяльності: їхня активність, спосіб спілкування, готовність до співпраці, прийняття рішень, дотримання правил обміну думками тощо. Тому учні з початку занять повинні ознайомитися з правилами поведінки на уроках або спільно з учителем виробити й опрацювати "міні-статут", що у ньому будуть зазначені всі правила роботи.

Багато вчителів, які практикують застосування інтерактивних технологій на уроках, відчувають труднощі у виставленні учням оцінок у балах. Це пов'язано з відсутністю обґрунтованих підходів до процесу оцінювання, який тісно пов'язаний з підготовкою і плануванням учителем уроку. Цей процес повинен складатися з таких дій:

1. Визначення мети (очікуваних результатів) уроку.

Тут необхідно з'ясувати такі питання:

- які знання і на якому рівні мають засвоїти учні;

 - якими знаннями, вміннями і навичками учні повинні оволодіти;

- які цінності у собі можуть сформувати.  

2. Вибір критеріїв оцінювання результатів діяльності.

Учитель повинен визначити для себе низку дій, які повинні виконувати учні, щоб урок був результативним. І ці дії будуть показниками оцінки.  

3. Визначення мети оцінювання.

Не завжди метою оцінювання є виставлення оцінок. Вдосконалення уроку, визначення рівня розвитку і можливостей учнів також повинні бути метою оцінювання.  

4. Вибір конкретного способу оцінювання.

Єдиного способу оцінювання не існує. Один педагог вибере метод спостереження і складання списку показників, другий - написання невеликого міркування (есе) або самооцінювання, третій використає цілих три методики оцінювання тієї ж теми.  

5. Вибір шкали оцінювання уроку.

Залежно від мети і конкретної стратегії оцінювання треба вибрати шкалу ініціювання кожного з обраних критеріїв. Це може бути сто- або десятибальна шкала. Рівень початкових комунікативних спроможностей учнів можна оцінити через категорії "низький", "середній", "достатній", "високий" тощо. Засвоєння інших навичок можна висловити через категорії "не використовує", "використовує рідко", "використовує досить часто", "використовує постійно". Якщо ж потрібно виставити оцінку (бал), що відповідає дванадцятибальній системі, то зазначені вище категорії можна до неї підпорядкувати.  Наприклад: категорія "використовує постійно" відповідає 12 балам.

6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань учителя.

Дуже важливо заздалегідь повідомляти учням очікувані результати, критерії оцінювання, шкалу оцінювання тощо. Це допомагатиме їм свідомо виконувати роботу та й самі вони можуть потренуватися в оцінюванні. Оцінювання може відбуватися на будь-якому етапі уроку.

Варіантами прийомів оцінювання можуть бути:

-       Тест (вибір правильної відповіді з-поміж кількох запропонованих).  

-       Експрес-опитування (завдання на зразок "продовж речення", "заповни таблицю" тощо).  

-       Розширене опитування (дати повну відповідь на запитання вчителя з поясненням окремих понять, наведенням прикладів; письмова контрольна робота тощо).  

-       Контрольна вправа або творче завдання (виконання завдання в групі)

-       Спостереження (педагог вибирає для себе показники, які він простежуватиме впродовж заняття, а також учнів, знання яких треба оцінити).  

-       Самооцінка (метод запитань - відповідей, виставлення оцінок своїм товаришам з конкретним мотивуванням).  

-       "Дельта-плюс" - загальна дискусія з оцінювання уроку, у якій спочатку пропонують питання про позитивні грані заняття ("плюс"), а потім обговорюють ті моменти, які можна було б змінити.  

-       Ігрові методи оцінювання (оцінку часто можна перетворити в гру, важливо тільки попередньо встановити шкалу оцінювання).

Висновок

Сучасному навчально-виховного процесу притаманні переважання вербальних методів навчання, недооцінка значення спілкування учнів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи освіти при викладанні математики є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного учня. Розв'язанню цієї проблеми сприяє впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках математики. Саме вони ефективніше, ніж інші педагогічні технології, сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку учня, готовність жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві.

Інтерактивні технології навчання на уроках математики сприяють ефективному розвитку в кожної особи математичних здібностей, розвитку логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, як на уроках математики, так і в житті; розвитку здатності цінувати знання та вміння користуватися ними; усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з іншими учнями задля розв'язання спільної проблеми, розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини, формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідуума, вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття солідарності й рівності, формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях та аналізі дійсності.

В умовах інтерактивного навчання на уроках математики забезпечуються формування в його учасників передусім таких інтелектуальних умінь, як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та здатність приймати відповідальні рішення. Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених у зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для розуму, розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з важливими елементами професійної діяльності, впливає на формування стійких пізнавальних інтересів, а в майбутньому - і на вибір роду занять, пов'язаних з математикою.

Література

1.     Кучерова Г.М.,  Ягоднікова В.В. Інтерактивні вправи та ігри. – Харків: Вид. група "Основа", 2012. – 144 с. – (Серія «Адміністратору школи»).

2.     Наволокова Н.П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. – Х.: Вид. група «Основа»,2012. – 176 с. – (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).

3.     Панченков А. Навчання в дії: як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання: метод. посіб. / А. Панченков, О. Пометун, Т. Ремах. – А.П.Н., 2003. – 72 с.

4.     Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посібник. – К.: Вид. А.С.К., 2004 – 192 с.

5.     Терещенко В.А. Аналіз рівнів психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями / В.А. Терещенко. Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць //ред. кол. : В. В. Олейник (гол. ред.) та ін. – К.: Геопринт, 2007. – Вип. 6. – с. 200-207.