День вишиванки 2020 присвячується українській родині та родоводу

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.

День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно молоде, але таке улюблене народне свято, покликане сприяти єдності й культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу.

Традиційно в Україні цей день відзначається в третій четвер травня. Цьогоріч – День вишиванки припадає на 21 травня.

Історія Дня вишиванки

День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу.

Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

Також День Вишиванки – День Родоводу присвячується видатним українським родинам, кілька поколінь котрих робили значний внесок у розбудову української державності, культури, науки. Таким чином прагнемо заповнити пустку в інформаційному просторі і привернути увагу українців до того, що кожен український рід є частиною кореня, з якого виростає Україна. 

76-і роковини депортації кримськотатарського народу

18 травня в Україні та світі вшановують пам’ять жертв депортації кримських татар, яка призвела до масових людських жертв, завдавши непоправної шкоди кримськотатарському народу, трагічним чином вплинувши на його історичний шлях.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня 1944 року) було виселено 180 014 осіб, для перевезення яких використано 67 ешелонів. Значна кількість депортованих померла від голоду і хвороб першої ж зими 1944-45 рр. До 1956 року виселені мали статус спецпоселенців без права залишати місце проживання (за самовільне переселення загрожувала кримінальна відповідальність). На відміну від інших депортованих народів, які повернулись на рідні землі до кінця 1950-х років, кримські татари формально отримали таке право лише в 1974 році, а фактичне — у 1989-му, коли Верховна Рада СРСР засудила депортацію кримських татар і визнала її незаконною та злочинною.
Пам’ятаймо про цю трагедію! Підтримуймо кримськотатарський народ у цей непростий час!

 Кадри з х/ф "Хайтарма"